-она-
Я по весне все чаще замечаю
Кошатность в проявлениях мужских.
То песнь гормонов тишину пронзает,
Скорей, девчонки, пожалейте их!

-он-
Весна разбудит, все что не проснулось!
Весна поднимет , все что улеглось!
Девчонки , подскажите , что случилось?
Где Вас весною столько набралось?

Да, будь я дедушкой уже столетним,
И пусть останется один хотя бы глаз,
Не восхищаться сим великолепьем,
Мне помешает только лишь маразм!

-она-
О, сразу видно, я попала в тему.
И наш Васильич снова на коне.
Мужчинки есть, что любят лобызаться
С девчонками не только по весне.

-он-
Прекрасного так хочется касаться!
Не спорю может быть и круглый год!
Что ж для начала можно лобызаться!
Пока не взяли круто в оборот!

-она-
Принадлежать, касаться, быть как камень -
Да, тут уж волен каждый выбирать.
Открытым быть, жонглировать словами
Или в ля-мур, как в юности играть.

-он-
Жонглировать, играть, но вдохновенно,
Открытся как окно,... но для того,
Кто сможет ветерок весенний,
С любовью, радостно впустить в него!

-она-
А мне жонглировать неинтересно,
Мне интересно теплым ветром стать,
Чтоб тех, кто потерял надежду
Теплом живого сердца согревать.

-он-
Стать ветром это же прекрасно!
Конечно! Если хочешь будь!
А мне это как минимум опасно!
Как бы сим ветром что то не надуть!

-она-
Осознанно придя на эту Землю,
Мы согласились роль свою сыграть.
Ты будь собой, насилье не приемлю,
А я иначе не смогу дышать.

-он-
Дыханье я твое не перекрою,
Ну разве, что устами, пару раз!
Самим собою надо быть не спорю!
Даже услышав иногда отказ!

-она-
Похоже мы о разном, ну и ладно.
Давай закончим диалог сейчас.
Ничто не пропадает безвозвратно.
Мы будем жить, и жизнь рассудит нас.

15 апреля 2008г.

То были воры из спецназа,
Таких не сыщешь по приказу,
Но если мимо полетите,
Еще хоть разик загляните.

(Не грех, что вы не догадались.
Те воры Ангелами звались...)

17 июня 2003г.

Опавшие листочки
Не стоит оживлять,
Ведь клейкие, из почек,
Распустятся опять.

Как лютые морозы
Сменяются весной,
Так Вера в нашем сердце
Укажет путь Домой.

октябрь 2001г.

Прикольно

А українською... буде зрозуміло?

День приходить, ніч заходить... все, однак, буденне є:
Хтось ще спить - він від "вчорашнього відходить", хтось перед дзеркалом стає.
Хто на роботу шкутильгає, а хто - бадьориньким іде.
Усе скрутилось, завентілось, і стало якЕсь - не моє.

Усі чимдуж кудись спішають - побільше манни назбирать.
Скупити ринки й продтовари, ремонти в хатах наклепать.
В очах у нас - кредитні ставки, "де, в кого, що і як дешевше взять?.."
"І хочу, хочу все я ЗАРАЗ, а там що буде - наплєвать"...

Зростає безлад й ентропія, є щось в людських відносинах не те:
Один гуляє, п'є красиво, а другий - з голоду помре.
Неначе, щось не розумієм, сліпі...куди все це нас всіх веде?...
Як так себе (своїх) не поважаєм, то скоро нас Земля змете.

Так ось, порядку нам не дочекатись, коли нема його у головах.
Всім дружно головою битись - шукати істину в думках?...
Нема її, й не буде її там ніколи, де ЕГО власне домінує... страх.
Невже, вожді у нас такі - ніякі... невже, не МИ позначки ставили в листках?...

...відходить злість у каяття, ненависть йде у небуття,
Той, хто якусь тримав образу - прощенням враз собі зробИть "ім'я".
І зір прокинеться - дива: побачить сонце, ріки, гори - ЛЯПОТА...
Пізнає істину душа: все те, що їй потрібно - то є ГАРМОНІЯ.

И доверившись трепетной лире,
Красоту небес показал,
И в огромном прекрасном мире
Растворились наши глаза.

Как приятны прикосновенья,
И сердца стучат в унисон...
И теряешься на мгновенье,
Неужели, то был лишь сон?

17 апреля 2008г.

Отдаляют, приближают
И по новой начинают
Вечный хоровод.
На ступенях возле рая
Мне мелодию играют
И зовут вперед.

Открывают солнцу двери,
Оставляя все потери
В жизненной пыли.
И несут к любви и вере
Тех, кто с ними в сказку верит
В небе корабли.

20 апреля 2008г.

20 апреля 2008г.

Научиться жить как птица
И писать любви страницы
В новую тетрадь.

Получать подсказки сердца
И на всех печали дверцах
Разломить печать.

И о всех красотах рая,
Восхищенья не скрывая,
Миру прокричать.

21 апреля 2008г.

В селі Івасик бігав і скакав, нічого смутного не знав:
Він із юнацькою юрбою всілякі ігри переграв.
Не знав, що є десь хімії заводи, натомість, - свіжим "воздухом дишав".
Поперек поля - босими ногами пробігав, і все природу "ізучав".

То, десь, побачить як бджола, що навіть фізики не зна,
А все дорогу вибирає справно, де є квітучі клевером поля.
Як то вона, незрозумілим чином, будує форми соти правильним мірилом:
Що, навіть, кандидат наук нам скаже, - "це найекономічніший є путь:
Щоб площу складу забудувать - потрібно шестигранником їх розмічать."...

Вбачав у стаї диких птиць - порядок всіх структурних одиниць:
Як то вони дисципліновно, без мови вивчено дословно
В польоті строять "кутові ключі":
Щоб тим, хто "ззаді" - було комфортно як в засаді -
Аби опору вітру подолать змогли усі охочі, і, щоби пиль не задувала їм у очі...

Один за одним все летять, і так періодично:
Давай вони один другого замінять -
Щоб, часом, хто не завтикав,
І з сил не вибився... і впав...
Щоб переліт удався би у них - екОномо-енергетично.

Тим часом, Івасик усе щось майстрував,
І, поміж тим, думки всілякі в голові гадав:
Чому Земля щокожен рік родить повинна людям чисте диво:
З твердих сім'ян - вирощувать плодів різноманітних так дбайливо?..

Немає клопоту для нас - синтезувать із нІчого продукти.
То все Земля ДАЄ...для чого вона робить це?... що їй іде із того як "прибутки"?...
Хто думав з нас, різцем врізаючись весь час
У диню, грушу чи гарбуз - чому ж у них всіх "РІЗНИЙ ВКУС"?...
І з чого "состоїть" усе з'їстне?... Як чорнозем породжує все те?...

Про те усе він міркував і свіжу моркву поїдав.
Стручком прив'ялої соломи, для голови - убір враз дов'язав.
Й пішов Івасик, пострибав, куди свідомий голос його звав.
Усе знання - йому давалось - у розумовий кошик він збирав...

Так. Пишіть, це цікаво.

Мы мечтаем с момента рожденья,
Только общество ставит запрет.
И блуждать в переулках сомнений
Нам приходится множество лет.

Но однажды в толпе, мимоходом,
Вдруг увидишь родное лицо.
И почувствуешь воздух свободы,
Разомкнув круговерти кольцо.

22 апреля 2008 г.

Представь, на миг, как видит мир ребенок,
Он жизнь в себя впускает не спеша,
Не ставя многочисленных заслонок…
И ты постигнешь мудрость малыша.

24 апреля 2008 г.

Хотелось бы поинтересоваться: можно ли перепечатывать понравившиеся Ваши стихи на других форумах?...
В целях "несения идеи в массы"...